ХУТІР МИХАЙЛІВКА.  Вперше хутір Михайлівка згадується в "Описах Лівобережної України 1799 -- 1801 р.р. "(В той час тут мешкало 37 душ обох статей).

В "Описах Київського намісництва 1781 -1787 р.р." хутір Михайлівка ще не значився. Був лише хутір Майорщина розташований на обох боках річки Сліпороду.

Майорщинською маєтністю володів титулярний радник Михайло Львович (син майора Льва Трохимовича), а потім --його син титулярний радник Лев Михайлович і надвірний радник Андрій Михайлович. Поява хутора Михайлівського, мабуть, була пов'язана зі змінами в адміністративно-територіальному поділові після ліквідації полково-сотенного устрою на Лівобережній Україні (1783). Вводилися губернії і повіти.

Указом від 7 серпня 1797 року створювалися волості і волосні правління, як органи самоврядування козаків, удільних (володінь царської фамілії) і державних селян. Межею між створюваними Пирятинською і Городищенськими волостями передбачалось зробити річку Сліпорід. Дві частини Майорщини, які були на протилежних боках р. Сліпороду опинилися б в різних волостях.

Логічним було із цих двох частин хутора Майорщини зробити два окремі хутори: Лівобережна частина стала хутором Михайлівкою (названого так на честь Михайла Львовича), Правобережна частина продовжувала носити назву "Майорщина". Маєтність Майорщина стала власністю Льва Михайловича, а Михайлівська -- Андрія Михайловича. (В сповідальних же відомостях аж до 1853 року обидві частини продовжували називати хутором Майорщиною).

 Під час селянської реформи договір між селянами і поміщиком Андрієм Михайловичем Гербаневським на продаж землі селянам був підписаний в 1863 році. По 10-му народному переписові 1859 року, (в якому Михайлівка записана не хутором, а "деревней") в д. Михайлівні налічувалося 100 "ревізьких душ" (селян -- 84 душі і дворових 16 душ). Мали право на наділи всі селяни і 10 душ дворових— всього 94 "ревізьких душ".

На той час в хуторі було 43 селянських господарств. До реформи селяни користувалися 231,5 десятинами поміщицької землі (в тім числі: присадибної -- 8.75 дес., вигону -- 12,75 дес. і польової — 210 дес.).

Всього у поміщика Андрія Михайловича Гербаневського було у 1862 році 910 десятин землі. Незважаючи на те. що існуючий наділ (2,46 десятин на одну "ревізьку душу") був набагато більшим мінімального (0,916 дес), встановленого законом, поміщик добавив іще 14 дес.: викупу підлягало 245,5 дес. землі.

 В подальшому ріст населення д. Михайлівки характеризувався такими даними :

в 1893 р. тут було 79 господарств (в тім числі -4 козацьких) з населенням 435 душ:
в 1900 році - 79 господарств , 535 душ;
в 1910 році - 90 господарств і 523 д..
1926 р. - 608 . д., 1939р. - 507 д.

В 1910 році тут був один паровий млин. Михайлівка знята з обліку населених пунктів в період з 1946 — 60 р.р. вона була зхнову з'єднана з Майорщиною.